---

Де живе рогатий Ослик?

Відтворення фауни – важлива справа для мисливського туризму і відпочинку.

Ентузіасти та лісівники Буковини розводять благородних оленів, аби випускати їх у природу. Цим займаються, зокрема, у господарстві «Лісівник», що розташоване у Глибоцькому районі – у самому передгір’ї Карпат. Саме там колишні литовські найкращі племінні олені вже мають «чернівецьку» прописку і з часом стануть гордістю місцевих лісів. А ще господарство стало прихистком для врятованих від браконьєрів тварин.

– Історія нашого господарства розпочалася десь із 2017 року. Тоді місцевий лісничий Микола Костюк із районним мисливствознавцем Сергієм Чистовим дізнались, що в горах браконьєри зловили оленицю і утримують її в коморі у селі. Дійсно, тварину тримали у сараї розміром два на два метри, – розповів голова правління господарства Олександр Костюк. – Лісівники вилучили знесилену оленицю, врятувавши їй життя. Тоді її оселили у наших угіддях. Наш працівник Ілля дивом виходив бідолаху. Згодом туди «переїхали» мешкати ще декілька наших гірських благородних оленів, яких теж рятували від браконьєрів чи загибелі за різних обставин. Було, що знаходили в горах оленят, які осиротіли. До речі, усі ці «старожили» досі мешкають у нас в окремому вольєрі і дуже гарно почуваються.

– Пане Олександр, скажіть, будь ласка, скільки тварин у вас зараз?

– З часом ми набрали обертів. Купляли тварин й за кордоном. Зараз у нас мешкають, загалом, близько 300 благородних оленів та ланей – по 150 особин кожного виду. Вік тварин – від року до чотирьох. Минулого року народилося близько ста телят – теж приблизно по 50 як оленів, так і ланей. В більшості, кожна самиця привела по одному теляті, зрідка двох. Багатьох самиць ми привезли з-за кордону вже вагітними. Тварин за цей час ми купляли у Балтії. Вартість у середньому три-чотири тисячі євро за особину. Вони добре перенесли довгий шлях. Перед переїздом до України були там тиждень на карантині, а ще тиждень так само вже у нас. Це обов’язкова вимога перед випуском до вольєрів. Усі тварини вакциновані, отримують постійний необхідний ветеринарний нагляд.

Загалом, площа наших угідь становить близько 80 гектарів. Вольєри для оленів та ланей розділені окремо. Є спеціальна сітка, що не дає тваринам вийти за межі вольєра, є й високі паркани. Але колись один самець-олень легко перестрибував паркан у три метри заввишки, аби дістатись до «коханок»-олениць. Є спеціальна карантинна зона та загони для тварин, яких ми плануємо випускати на волю.

– Чи важко прогодувати таке стадо? Чи добре почуваються тварини взимку?

– Апетит гарний. Щотижня на годування тварин ми використовуємо майже три-чотири тонни зерна, яблук, кукурудзи, вівса, сіна. Є ще й солонці, ємності для води. Зараз у нас зима, засніжило. Як олені, так і лані гарно та комфортно почуваються у снігові морозяні дні.

– Восени благородні олені традиційно гуляють «весілля» із турнірами… Чи є таке у вольєрі?

– Конкуренцію та природні інстинкти у самців ніхто не відміняв навіть у вольєрі. З вересня по жовтень у нас лунав такий мелодійний оленячий хор щоночі. Уявіть, коли ревуть одночасно чи не всі дорослі самці. Особливо, коли ясний місяць та заморозки. Навіть на початку листопада вони ще сурмили. І тут треба особливо пильнувати тварин. У нас є один могутній дорослий альфа-самець із дуже великими масивними рогами, якого звати Румун. І є, наприклад, молодший, роги якого не настільки вже сильні. Ми назвали молодого жартома Осликом, бо він дещо навіть схожий на віслюка. От цей досвідчений боєць Румун кілька разів давав гарної прочуханки Ослику. На щастя, завдяки втручанню наших працівників біди вдалось уникнути. Але й досі старший відганяє молодшого від свого гарему. Втім, Ослик за характером безтурботний веселун, який не переживає ні про що, тому він вперто йде до своїх братів та сестер.

Зараз ми вже розселяємо молодих самців у окремі вольєри – подалі від «альфа-володарів». А особливо агресивним та палким тваринам вимушені спилювати роги. У ланей процес шлюбів відбувається набагато спокійніше.

– А чи є ще якісь особливості у догляді тварин, особливо у гірському кліматі?

– Так, є ще дуже важливі нюанси. Спершу нашим оленям дуже дошкуляли ґедзі, які прорізали у шерсті та шкірі тварин цілі отвори, аби дістатись до крові. Та й інші комахи, які ссуть кров. Тож довелося призначити нашим оленям і ланям цілий курс спеціальних мазей, ліків та антибіотиків. Слава Богу, цю небезпеку усунули. А ще обов’язкове профілактичне лікування від глистів. Потрібні й грязьові «ванни», де тварини залюбки купаються та бовтаються у спекотну пору року.

– Чи мешкають у ваших угіддях дикі олені? І чи не манить ваше господарство хижаків?

– Загалом, у наших угіддях мешкають ще десь близько 30 диких карпатських благородних оленів. Але із нашими вольєрними вони ніде не пересікаються та не конкурують. А щодо хижаків. Так, це ж гори, є там й вовки, ведмеді з Румунії заходять. Їхні сліди були виявлені й неподалік наших угідь. Але до нас вони не прокрадались. Мабуть, остерігаються людей.

– Чи випускали ви вже оленів із вольєра на волю? І чи призвичаїлись тварини до своєрідного рельєфу й клімату карпатських гір? Яку ви бачите перспективу на майбутнє?

– В цьому році ми випустили на волю дев’ять особин із вольєра. Це чотири самці та п’ять самок. Цікаво, що тварини спершу не хотіли виходити. Але згодом слухняно пішли на волю. Зараз це вже стовідсотково дикі олені. За їхньою допомогою освіжимо та оновимо наше гірське поголів’я. Взагалі, за своєю поведінкою олені й лані дуже полохливі. Та й у вольєрі вони чужих остерігаються. Дика тварина завжди має бути дикою.

Загалом, за роки функціонування господарства ми реалізували понад 30 молодих тварин різним користувачам мисливських угідь. Отримані кошти йдуть на утримання решти поголів’я. Звісно, ця справа дуже недешева та невдячна. Але ж хочеться, щоб наші гори та ліси не були порожніми. Вивчатимемо перспективу продажу тварин. У зв’язку з випадками АЧС дикого кабана, що навіть уразила й кабанячий вольєр у Сторожинецькому держлісгоспі, багато господарств країни та нашої області зараз переорієнтовуються на оленів. Тож вивчатимемо й перспективу трофейного полювання.

ПРЯМА МОВА

Ростислав Бузило, прессекретар Чернівецького ОУЛМГ:

– За даними таксації, в угіддях лісомисливгоспів та держлісгоспів Буковини нараховується 411 особин оленя європейського – 205 у Берегометському лісомисливгоспі, 105 – у Путильському держлісгоспі та 101 – у Сторожинецькому держлісгоспі. Крім того, певна кількість оленів – у межах від десятка до двох-трьох десятків особин, є ще у декількох приватних мисливських господарствах Буковини. Загалом, у «приватників» є зараз 81 олень європейський. Це дані станом на лютий минулого року. В лютому 2022 року після усіх обліків ми знатимемо нову точну кількість звірів.

Крім того, два наші держлісгоспи займаються утриманням та розведенням оленя європейського у вольєрних умовах. 10 особин утримуються у вольєрі Сокирянського держлісгоспу, а пара тварин – у вольєрі Путильського лісогосподарства.

Ця справа дуже важлива та відповідальна. Тож і приватне господарство «Лісівник» та решта ентузіастів роблять дуже вагомий вклад в охорону й відтворення мисливської фауни, розвиток мисливського туризму і відпочинку у нашому краю.

---

Категорія: ЗМІ про нас
Автор:  ЕКО-інформ

---