Форма роботи господарників

Посадка лісу розпочалася
24.05.2018
Сезон тиші
24.05.2018

На протряхлих від зимових холодів ділянках лісу де-не-де вже заяснів знаменитий шафран Гейфелів. Це та по-науковому, а місцеві жителі , та навіть лісівники, називають цей перший весняний квіт просто підсніжниками.  Мабуть, тому, що по зимі вони першими з перших милують зір неперевершеною красою, якою їх наділила природа. Тож, прошкуючи в глибину букового пралісу, стараються не те, що зірвати, а навіть не наступити на цю провесінь довгоочікуваної пори.

Ось-ось і та місцина в буково-дубовому пралісі, де оселилася колонія сірої чаплі, — єдиний в державі острівець, на якому з невідомих навіть для орнітології науки таборяться ці загадкові птахи. Кількість їх щороку міняється. Траплялося, на гніздування прибувало по 200 і більше особин, а останніми роками птиці чомусь поменшало майже втричі.

– Гадаю, це залежить від кормової  бази сірої чаплі, яка їжу добуває на Дністровському водосховищі, — припускається думки директор Хотинського держлісгоспу Іван Вілянський. – Для її комфорту ми створили державний орнітологічний заказник «Сіра чапля». Тут є 560-літній дуб, під яким, за переказами, запорізькі козаки гуляли, вирушаючи в черговий бойовий похід. Однак цей об’єкт особливий, бо він єдиний в Україні.

Запитую у Івана Петровича про головне: як у підконтрольних йому виробничих підрозділах, здійснюється лісовідновлення діброви, що є основою у веденні галузі?

– Добре слово кажу про досвід колективу Клішківецького лісництва, яке вже понад сорок років очолює Володимир Дарчук, — каже Іван Петрович. – Щороку завдяки старанню його колективу природа отримує саджанці найцінніших порід дерев на площі 20-30 гектарів. Причому в тісній співпраці з учнями полянського НВК, яке очолює колишній наш працівник Дмитро Мельник.

– Не пам’ятаю  точної цифри, але завдяки цій співпраці ми посадили ліс майже на 1000 гектарах, — долучився до нашої розмови лісничий В.М.Дарчук. – Формула роботи колективу чітка: там, де з ділянки вилучили старі дерева, одразу закладаємо її саджанцями дуба черешкового та бучини, а ще й похідними – кленом, ясеном тощо.

– Володимире Миколайовичу, зараз уже впоралися з посадкою лісу?

– По суті повністю завершили посадку дуба та бучини з одночасним уведенням у їх культуру модрини – 15-ю в рядку.

– Як відомо, модрина – культура гір та підгір’я, і раптом вона на рівнині …

– В урочищі «Зарожанська дача» окремі екземпляри модрини в два-три обхвати рук. Та вже маємо також гарні посадки цього найціннішого в світі дерева й з власного висадження. Вони, щоправда, шишки ще не дають, однак із того, що бачив в інших лісництвах, саме наша модрина є своєрідним взірцем.

– Полянське шкільне лісництво за колишнього Союзу було одним із кращих. Нині воно теж бере участь у змаганнях та конкурсах?

– Як і раніше, кращі місця виборює. І ще зауважте: завдяки плідній роботі цього шкільного осередку зі стін Полянського НВК вийшли десятки працівників галузі, якими пишається Хотинщина.

 – Діти, Володимиру Микулайовичу, є діти. Яка їх участь під час посадки молодого лісу?

-Школярі працюють в основному в нашому розсаднику, де старанно готують посадковий матеріал. Роботи для них завжди вистачає, і тут головне, що вони її люблять.

…Чим далі поринаємо в глибину лісу, тим більше фіолету знаменитого шафрану. Значить весна повновладно заявила про свій прихід, яку  в державному орнітологічному заказнику повноголосо звістили також сірі чаплі.